Untitled
Бажаю всім веселого нового року !
Але не такого веселого святкування, як в мене сьогодні, в останній день року 31.12.2022.
День був сонячний та теплий, кінець 2022 року, я вирішив піти погуляти по своєму улюбленому маршруті через ліс до озера. Так гуляючи безлюдними місцями я відпочиваю, сонячні промені підіймають настрій, стає легше.
Але в Україні війна, 325 днів гинуть люди і сьогодні також. Життя зупинилось 24 лютого, тому і багато хто відраховує дні від початку війни, в Україні все ще місяць лютий, 325 лютого.
Гуляючи лісом я був напружений, попереджали про масовані ракетні атаки, але я подумав, це ж Новий Рік, мабуть, не вистачить у росіян розуму обстрілювати мирне місто, столицю України - Київ в цей день. Ще й зважаючи на те, що на цьому тижні вже були ракетні атаки по місту і були загиблі. Але розуму їм дійсно не вистачає, знову обстріляли.
По Україні оголосили повітряну тривогу, але ще годину я гуляв лісом в напрямку дому. Дружина налякана, з початку повітряної тривоги вона поїхала, щоб сховатись в метро, останні обстріли по Києву її дуже налякали, ми спостерігали ракети в небі, ми бачили вибухи, тому їй краче і спокійніше в метро.
Я повертаючись до дому, мав надію, що повітряна тривога пройде без обстрілів, не завжди б'ють по місту. Але не цього разу.
Піднявши голову в небо я побачив запуски ракет, були видно в небі над містом три ракети, з чорним слідом диму в небі, але звуку вибуху ще не було, він долітає набагато пізніше після пострілу. Це спрацював проти повітряний захист.
Я не завжди, не кожну повітряну тривогу йду в сховище, в метро. Бо довелось би там просто жити, тому якщо вже чую вибухи, тоді йду.
Дивитись на політ ракети насправді цікаво, ми з вікна нашого дому спостерігали вже не один раз, страху не має, є цікавість. Тільки тоді, коли долітає звук вибуху, тоді стає страшно, гучні вибухи не залишають часу сумніватись, чи йти в укриття, тоді вже просто йдеш.
Тому і сьогодні, я не чув вибухів, а спостерігав в ясному, чистому, сонячному небі запуски ракет, піднявши голову, не від вибухів, а я вже маю звичку, дивитись в небо, чи не летить щось.
Почались вибухи, гучні, багато, але я був далеко серед поля, а саме майже поряд місця, куди декілька тижнів назад прилетів уламок збитої ракети і потрапив в будинок. Ноги самі, після кожного вибуху пригинались, автоматично. І я думаю, що це залишиться зі мною на все життя, буду присідати почувши якийсь вибух. Та і зараз, вистрибую з ліжка і біжу до вікна, якщо у сні присниться вибух.
Далі я вийшов на дорогу і доїхав у безпечне метро. Але день ще не закінчився, ми очікуємо нові ракетні атаки сьогодні. Бо сьогодні ж Новий Рік і росіяни безжалісні, для них велике задоволення обстрілювати Українські міста, для них це свято.
Це на фото центр міста, столиця України - Київ. Ракета потрапила в готель .
На фото, травмований японський журналіст Ватару Секату.
Це Київ, він не на лінії фронту, на півдні країни йдуть жорстокі бої, міста зруйновані повністю. Там справжнє пекло.
Але Українці чинять серйозний опір силам росії, їх більше і в них перевага у зброї, але вони програють. Програють і від свого безсилля, та від заздрості до сили нашого Українського Народу Духу Свободи, обстрілюють беззахисних.
Але росія існувати більше не буде, не буде в них нового 2023 року, ця країна зникне. Зникне і залишать після себе тільки згадку, як країна терорист. Тому, що не місце в цивілізованому світі країнам, які забирають життя, життя яке вони зневажають, бо самі і не жили ніколи.